Із сивої давнини хліб шанували, боялись його образити. Тому і народжувалися різні звичаї та повір’я, які ні в якому разі не можна було переступати:

• Вважалося, що людина, яка з’їла їжу без хліба, здійснювала великий гріх і за це буде покарана богами.
• Весною, коли починали орати землю, в першу борозну клали шматок тільки що спеченого хліба, щоб пригостити та задобрити матінку-землю.
• Був звичай у хаті тримати черству паляницю, яку пекли у страсну п’ятницю. Її не їли, а підвішували до стелі, і вона цілий рік справно відганяла злих духів від хати.
• Як необхідно тримати паляницю, коли її ріжеш? Англійські моряки вважали, як тільки перевернути паляницю верхньою шкоринкою вниз, то зразу ж десь у морі обов’язково з’явиться якийсь корабель.
• Якщо паляниця розкришиться у руках, значить, не минути неприємностей.
• Якщо при випіканні хліба одержують паляницю, у якої боки без скоринки, в сім’ї народяться близнюки.
• Якщо на шкуринці паляниці з’явилася тріщина, то це означає, що хтось піде з дому.
• Якщо хліб у печі роздвоювався, то це до розлуки.
• У Польщі, коли народжується дівчинка, тісто замішують на меду. Таке тісто дозрівало, як сир, до її весілля. Коржі, випечені з такого тіста – найкраща страва святкового столу. Якщо ж жінка виходила заміж вдруге, то, звичайно, ж вона і гості залишалися без цих вишуканих ласощів.
• У Словакії пряник, який випікався із замішаного на меду тіста за народним звичаєм підносили нареченій. Вона берегла його в скрині і вручала в день весілля своїй доньці, як естафету. А через два десятки літ такий пряник можна з’їсти, бо хліб на меду не черствіє.
• У Пакистані перед весіллям нареченій пропонували підготувати тісто для випічки двадцятикілограмового хліба. Якщо опара не піднімалася, весілля не відбувалося.