ПАТ "Козятинхліб"

Україна. Вінницька обл.,
м. Козятин вул. Незалежності 72

тел: +38 (04342) 2-03-48

ПАТ Козятинхліб » Цікове про Хліб » Хліб у різних культурах

Хліб у різних культурах

  • Розмістив: admin;  
  • Прочитано: 3623;  
  • Дата: 10-01-2013, 12:55

Хліб - один з найпоширеніших продуктів харчування. У багатьох країнах існують свої національні рецепти його приготування:

  • Коровай (Україна, Росія, Білорусь)

Коровай — великий круглий хліб. Зазвичай випікають на свята, виконує святкові та обрядові функції. В Україні коровай готують на весілля, при цьому дотримуючись певних обрядових правил. Весільні короваї готують заміжні жінки тільки тоді, коли дівчина виходить заміж.[2] Прикрашають складними візерунками з тіста і гілочкою калини, якій з язичницьких часів приписують містичні властивості і яка є символом кохання. Коровай вважався символом щастя і достатку. Коровай виносять на вишитому рушнику. Чим пишніший вдавався випечений коровай, тим щасливіше і багатше життя чекає молодят, які скуштували коровай. Коровай випікали багатошаровим, і ділив його хресний батько нареченого або нареченої. Верхівку віддавали молодим, середню частину — гостям, а низ, в який часто запікають монети, — музикантам. Разом з шматочком короваю молоді ділилися з гостями своїм щастям. Гості у відповідь дякували жениху і нареченій подарунками.

Згідно з українськім звичаєм, дорогих гостей зустрічають хлібом-сіллю — короваєм, який виносять на вишитому рушнику. Цей звичай прийшов із язичницької давнини, коли хліб був божеством.

Коровай також використовують на похоронах. Його кладуть на кришку труни, а на цвинтарі роздають рідним. 

  • Бріош (Нормандія, Франція)

Слово бріош / brioche вперше документально зафіксоване у 1404 році на півночі Франції (у Нормандії), і вважається, походить з традиційних рецептів хлібу норманів.

Вже у XVII—XVIII ст.ст. бріош стає дуже популярним хлібо-булочним виробом у Франції, зокрема на північному заході і в центрі, включно з Парижем.

З бріош пов'язане виникнення одного відомого вислову-афоризму, що зазвичай приписують королеві Франції Марії Антуанетті. Насправді ж, французький мислитель Ж.-Ж. Руссо в своїй автобіографії «Зізнання» (фр. Confessions, 1783) згадує про одну поважну даму при дворі, що на зауваження про те, що, мовляв, «простий народ голодує», випалила: «Якщо в них немає більше хліба, нехай їдять бріоші» (фр. S’ils n’ont plus de pain, qu’ils mangent de la brioche). В українській мові вислів отримав популярність не в буквальному перекладі: «Як не мають хліба, нехай їдять тістечка».

  • Наан (Індія)

Наан (англ. Naan, гінді नान, пенджаб. ਨਾਨ) — пшеничний корж, страва індійської національної кухні. Крім того, страв широко поширена в Афганістані, Ірані, Пакистані, Узбекистані, Таджикистані і прилеглих регіонах. У тюркських мовах (наприклад, узбецькою та уйгурською), хліб відомий як Нан.

Основу коржа становить прісне пшеничне тісто. В якості начинки можуть використовуватися різні добавки на зразок фаршу з баранини, овочів, сиру чи картоплі. З приправ і пряностей використовуються зіра, чорнушка.

Наан вживається разом з супами, чаєм або в якості основної страви.

  •  Тандир-нан (Середня Азія)

Тандир нан, тандирні коржі, тандирний хліб (узб. tandir non, каз. таңдир нан, уйг. تونۇر نان, tonur nan, тонур нан) - традиційний хліб середньоазіатських народів (узбеків, киргизів, казахів, уйгурів і таджиків) в вигляді коржів, що готується в традиційній печі - тандирі. Звичайний склад коржів - пшеничне борошно, вода, дріжджі, сметана (kaymaq), маргарин, насіння кунжуту, маку.

Зазвичай їдять як окремо, так і з різними стравами (плов, шашлик, шурпа та ін), уйгури часто вранці їдять гарячий тандир-нан з традиційним напоєм аткянчаєм, також вживається як бутерброд (з сиром, ковбасою, маслом, медом та ін ).

Існує безліч видів тандир-нана, залежно від способу приготування , складу, також у кожного народу є свої традиції та рецепти.

Декілька видів тандирних коржів, які є на ринках міста Алма-Ати: Тоқаш-нан, Кіші пәтер-ңаң або Питирим-нан, маленький (kichik pitir nan ), Үлкен пәтер-ңаң або Питирим нан, великий(chong pitir nan ), Чоң нан (chong nan ) .

 

  •     Лава́ш (вірм. լավաշ, перс. لواش — lavâš, груз. ლავაში, тур. lavaş, азерб. lavaş) — прісний білий хліб у вигляді тонкого коржа із пшеничного борошна, розповсюджений переважно між народами Кавказу.

Лава́ш (вірм. լավաշ, перс. لواش — lavâš, груз. ლავაში, тур. lavaş, азерб. lavaş) — прісний білий хліб у вигляді тонкого коржа із пшеничного борошна, розповсюджений переважно між народами Кавказу.

Лаваш - найпоширеніший тип хлібу у Вірменії, Ірані та Азербайджані. Іноді тісто перед випічкою посипають смаженим насінням кунжуту і/або маку. Поки лаваш гарячий він як маїсовий корж, але потім він швидко висихає, стаючи ламким і твердим. М'яка форма звичайно краща, через кращий смак і простоти створення обгорнених у корж бутербродів, однак суха форма може використовуватися для довгострокового зберігання й застосовуватися замість хліба в церемонії євхарістії в Вірменської Апостольської Церкви. Хліб лаваш також використовується із шашликом.

Традиційно печеться на внутрішній гарячій стінці печі- тандиру, також називаної "тонир" вірменською мовою, "танур" перською мовою, "тоне" грузинською мовою, "тендир" азербайджанською мовою, і "тандур" в Індії, Туреччині. Такий же метод випікання хліба використовується всюди в Середній Азії, у Вірменії, Ірані , Грузії, Туреччині й у Сполучених Штатах. Через його простий рецепт і простоту кулінарії залишився популярним усюди на Східному Середземномор'я , Ірані і на Кавказі починаючи із прадавніх часів. Лаваш також часто печуть і продають на Гавайях у твердій формі.

  •  Маца (Ізраїль)

Маца́ (івр. מצה, ‪מַצָּה) — в іудеїв прісний хліб (опріснок) із пшеничного борошна, який вживається насамперед під час Песаха. Єдиними інгредієнтами маци є борошно і вода. Маца може мати або прямокутну, або круглу форму, і виготовляється з тіста, процес бродіння якого був перерваний, що здійснюється шляхом дуже швидкого виготовлення і випічки.

Маца вживається насамперед під час Песаха у пам'ять про біблійний епізод, пов'язаний з виходом євреїв з Єгипту. Відповідно до Книги Виходу, коли народ Ізраїлю виходив з Єгипту, то не було часу чекати, поки зійде тісто, тому хліб вийшов таким.
Маца шмура ручної роботи

Маца є найважливішим компонентом урочистої пасхальної трапези «седер» і використовується в кількох його епізодах. Мацу їдять у такому виді, як вона є, або готують з неї різні страви, наприклад, мацебрай. При здрібнюванні маци утворюється «мацове борошно», з якого випікають різні вироби.

Маца може бути двох видів: машинного і ручного вироблення. До середини XIX ст. мацу виготовляли вручну, і коли була винайдена перша машина для виготовлення маци, між різними рабинами розгорнулась серйозна суперечка.

Деякі рабини вважали, що машинна маца не може узгоджуватися з єврейським законом, оскільки в людини немає можливості керувати кожною стадією цього процесу. Більш того, у машини, з її численними деталями, є багато місць, де шматочки тіста можуть прилипнути і забродити.

Інші вважали, що машинна маца краща, оскільки весь процес її готування був прискорений, тим самим ймовірність того, що тісто закваситься, тут набагато менша. Зрештою, використання машинної маци було дозволено, хоча найскрупульозніші віруючі використовують протягом всього Пейсаха мацу тільки ручної роботи.

Більшість євреїв їсть у Пейсах звичайну мацу, однак ортодоксальні іудеї їдять тільки мацу шмура (маца, яку оберігали). Звичайна маца виготовляєтеся з пшениці, яку з моменту перемелу на млині оберігали від будь-якого зіткнення з рідиною, здатною викликати бродіння. Маца Шмура — з пшениці, яку берегли з моменту жнив.

  • Піта (Близький Схід)

Піта (грец. πίτα), Пітта (італ. pitta) — круглий, плоский прісний хліб, який готується з тонкого білого або коричневого борошна. Надзвичайно популярний на узбережжі Середземного моря і в країнах Близького Сходу. 

  •  Піца (Італія)

Піца (італ. pizza) — італійська національна страва, що становить собою відкритий пиріг, зазвичай круглої форми, який покривається томатною пастою та сиром і запікається. В піцу можуть додаватися різні інгредієнти, такі як м'ясо, шинка, салямі, морські продукти, овочі, фрукти, гриби, зелень та ін. Для виготовлення піци використовують дріжджове тісто. Всі продукти для піци ріжуться маленькими шматочками, подібними один до одного. Заготівлю для піци виготовляють руками, без допомоги скалки, завдяки чому тісто стає пухкішим. Випікають піцу в печах на дровах дерев місцевих порід, каштана, клена та ін. Печі мурують з туфу (місцевої вулканічної породи). Сучасні печі виготовляють зі спеціальних сортів кераміки. Температура в печі сягає 350 °C. В печі вогонь підтримується цілодобово, за винятком її ремонту.

Спеціальні заклади, що спеціалізуються на приготуванні піци, називаються піцеріями. Кухар, що приготовляє піцу називається піцайоло.

Піца поширилась по всьому світі і стала інтернаціональною стравою. 

  •  Тортилья (Мексика)

Тортилья (ісп. tortilla — «круглий корж», мовою науатль -tlaxcalli) - тонкий коржик з кукурудзяного або пшеничного борошна, що вживається в їжу головним чином в Мексиці, США, країнах Центральної Америки та Канаді. У Мексиці тортилья — національна страва.

Індіанці випікали їх з давніх часів, а сучасну назву їм дали іспанські конкістадори, яким ці коржики нагадували омлети (в Іспанії словом tortilla називається омлет). Мексиканці примудрилися поєднати обидва поняття в одній страві huevos rancheros — вони викладають яєчню на тортилью і їдять на сніданок з помідорами, товченими з червоним перцем.

Тортилья є основою для багатьох страв (в основному, мексиканської кухні), наприклад, енчілада, буріто, фахитас, такос, кесаділью, де в корж загортають різну начинку. Крім того, тортильї часто подають замість хліба до інших страв (наприклад, до чилі кон карне). Вони служать основою для пирогів, рулетів з начинкою, канапе і сендвічів. Їх їдять смаженими або печеними, подають просто так або згортають і наповнюють начинкою. Начинка може бути як солона, так і солодка. А хрусткі шматочки використовують як гарнір і загущують ними супи. Цей коржик замінює мексиканцям виделку, ложку і ніж - нею набирають соус або притримують шматки м'яса, причому такий «столовий прибор» цілком доречно з'їсти в кінці обіду. Оскільки випічка з кукурудзяного тіста швидко твердне, їдять все це неодмінно свіжовипеченим.

Тортильї печуть на відкритому вогні в круглих плоских глиняних сковородах, званих комаль. Розпечена глина забезпечує швидке приготування коржів, які не повинні виходити сухими і крихкими. Пекар одним рухом перетворює тісто в тонкі диски, кидає їх на комаль, а потім гарячими вручає покупцям. 

  • Фолар (Португалія)

Фолар (порт. Folar) - різновид паски, який випікають у Португалії на Великдень. До складу хліба входить вода, сіль, яйця, пшеничне борошно. Форма і конкретний рецепт відрізняються регіон від регіону так, що десь виходить солодка випічка, а десь - солона. Фолар іноді подають з вареним яйцем, який символічно представляє відродження та Воскресіння 

  •  Французький багет (Франція)

Французька булка (багет) являє собою довгу і відносно тонку (невелику в діаметрі) булку білого хлібу, м'якого всередині, і обов'язково з хрусткою скоринкою, іноді присипаного борошном чи якимось насінням.

Зазвичай багет бл. 50-70 см завдовжки, 5-6 см завширшки і у 3-4 см завтовшки. Вага складає десь з 250 г.

Багет потребує менше часу для здійняття тіста і випікання, ніж звичайний хліб, і в принципі розрахований на ранкове споживання, і тому має властивість досить швидко черствіти. Зазвичай французьку булку не ріжуть ножем, а ламають руками. 

  • Чапаті (Індія)

Чапаті - індійський хліб з пшеничного борошна, на зразок тонкого лаваша. Готують спочатку на сухій сковороді, а потім печуть на відкритому вогні. При цьому коржик роздувається від пари до такої міри, що стає круглим, як м'ячик. Їдять чапаті, відриваючи шматочки; занурюють у соуси і використовують ці скибочки як ложечку, захоплюючи ними шматочки різних страв. 

  • Чіабатта (Італія)

Чіабатта (італ. ciabatta) - італійський білий хліб, виготовлений з пшеничного борошна та дріжджів. В перекладі з італійської буквально означає «килимові тапочки». Особливістю цього хліба є хрустка скоринка і м'якушка з великою, нерівномірно розподіленою пористістю. З кінця 1990-х років цей сорт хліба став дуже популярний у Європі та США, почав широко використовуватися для приготування бутербродів.

Чіабатту спочатку випікали тільки в Лігурії, але в даний час цей сорт хліба поширений по всій Італії і навіть поза нею, наприклад в іспанській Каталонії, де він популярний під назвою чапаті (кат. xapata). У чіабатти, випеченої в районі Озера Комо, хрустка скоринка, м'яка, пориста текстура, хліб легкий. Чіабатта, випечена в областях Тоскана, Умбрія та Марке, може бути зовсім різною - від хліба з твердою шкіркою і щільною м'якушкою, до хліба більш м'якого і легкого. В Сполучених Штатах Америки зазвичай випікають чіабатту з більш мокрого тіста, що вимагає машинного замісу і додавання спеціальних ферментів і закваски.

Існує безліч різновидів чіабатти. Хліб, що випікається з цільного пшеничного борошна, називається ciabatta integrale (італ.) («цільна чіабатта»). В Римі чіабатту часто печуть з додаванням оливкової олії, солі та майорану. Якщо в тісто додати молоко, вийде ciabatta al latte (італ.) («чіабатта на молоці»).

Чіабатта використовується для приготування сендвічів в багатьох мережах швидкого харчування. 

  • Пумпернікель (Німеччина)

Пумпернікель виготовляється з грубо перемеленого житнього борошна і цілих зерен жита. Цілі зерна спочатку замочують протягом ночі в гарячій воді. Тісто в закритій формі випікають при температурі в 200°C і потім «томиться» при поступовому зниженні температури аж до 100°C, від 16 до 24 годин. Такий тривалий, «традиційний» процес незручний при щоденному випіканні та продажу хліба, особливо враховуючи наявність недільних і святкових днів. Тому був розроблений спрощений метод, що триває від 12 до 16 годин. При цьому прискореному приготуванні в тісто додають галун та/або дріжджі. Для надання хлібові потрібного темного відтінку додається також сироп (концентрований сік) цукрових буряків.

Хліб сорту «Пумпернікель» може зберігатися виключно довго. Запечатаний - декілька місяців, в жерстяних банках - до 2 років. 

 

 

В Іспанії хліб називають «пан», і ця країна має найбільше видів хліба на землі ─ 315. У Британії і США найпопулярніший м'який хліб з тонкою скоринкою, який продається нарізаним у пакетах. Цей хліб виготовляють на фабриках, які здатні виробляти до 10 000 буханок за годину. У південній Азії їдять роті та чапаті (різновидності плаского хліба). Їх найчастіше готують із гірчичного борошна. Інший вид ─ пурі, тонкий плоский хліб, який смажать, а не печуть, і під час смаження дують на нього.

 



Шановний відвідувач, Ви не зареєструвались на сайті.
Рекомендуємо Вам зареєструватись або зайти на сайт під своїм логіном.

Додатково по даній категорії

  • Звичаї та повір'я, пов'язані з хлібом
  • Цікаві факти про хліб
  • Технологія приготування хліба
  • Види хліба
  • Історія хліба
  • 93: Хліб у різних культурах10 січеня 2013: Хліб у різних культурах!
    Хліб у різних культурах.
    Хліб у різних культурах
Інформація
Відвідувачі, з групи Гість, не можуть залишати коментарі до публікації.

НОВИНИ

    ОПИТУВАННЯ

    Оцініть якість нашої продукції

    Краща
    Непогана
    Влаштовує, але ....
    Є і краща
    Зовсім не подобається

    Прислів’я про хліб

    Май холодний — рік хлібородний.

    ІНФОРМЕР КУРСУ ВАЛЮТ

    Календар

    «    січеня 2013    »
    ПнВтСрЧтПтСбНд
     
    1
    2
    3
    4
    5
    6
    7
    8
    9
    10
    11
    12
    13
    14
    15
    16
    17
    18
    19
    20
    21
    22
    23
    24
    25
    26
    27
    28
    29
    30
    31
     
    Простое создание сайтов и интернет магазинов
    Контактна інформація:

    Секретаріат

    +38 (043) 422-03-48

    Відділ кадрів

    +38 (043) 422-34-40

    Бухгалтерія

    +38 (043) 422-35-63